Новий рік уже іде,
Нехай вам щастя принесе,
Міцне здоров`я подарує,
Хай радість в домі запанує.
Батьки, я щиро вас вітаю,
Всього найкращого бажаю.
Живіть в гармонії й надії,
Нехай здійсняться ваші мрії.
© https://pozdravok.com/pozdravleniya/prazdniki/noviy-god/na-ukrainskom/batkam/
Перебіг святкування[ред. | ред. код]
Підготовка[ред. | ред. код]
Традиційно Різдву в Україні передує 40-аденний піст: від 28 листопада по 7 січня (за юліанським календарем). Оскільки останній день перед постом припадає на день пам'яті святого апостола Пилипа, то піст називається Пилипівкою. Мета посту — фізично й духовно очистилися шляхом покаяння, молитви, і утримання від гріховних надмірностей[11].
За народними українськими традиціями до переддня Різдва належало прибрати в хаті, оновити господарські знаряддя, запастися всім, необхідним для того, щоб пережити зиму: дровами, полотном, борошном, медом тощо. Християнство наклало традицію прикрашання до Різдва ікон новими чи чистими рушниками, зіллям.[12]
Святий вечір і Коляда[ред. | ред. код]
Вечір 6 січня (за юліанським календарем) називається Святим Вечором або Святвечором. Ніч з 6 на 7 січня — Колядою.
Свята вечеря — центральна традиція Святого вечора. На вечерю готується 12 пісних страв (у деяких місцевостях України 17) за кількістю місяців. Головна з-поміж них — це «багата кутя» — відварена пшениця чи ячмінь із медом та іншими рослинними складниками. «Багата кутя» первісно мала магічне значення — засвідчити багатство господарства та слугувати символічною жертвою богові Велесу, щоб той дав наступного року щедрий врожай. Порядок подачі 12-и страв різниться в різних регіонах України[12], але кутя завжди перша в переліку.[13] Традиційно вечеря відбувалася зі спільних мисок. Дві миски лишалися порожніми: для померлих і відсутніх членів родини.[12] Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку — пам'ять про душі предків. За святковий стіл засідає вся сім'я, у тому числі немовлята.[13]
Святкування традиційно могли супроводжувати магічні дії язичницького походження, призначенням яких було залучити добробут у хату, завадити негараздам у наступному році та передбачити якою буде в ньому доля різних членів родини. Відомий звичай у переддень Різдва запрошувати на вечерю самотніх, бездомних людей.[12] По вечері розпочинається колядування — величально-поздоровчі пісні з побажанням добробуту господарям і повідомленням про народження Христа.[13]
Коляда первісно було язичницьким слов'янським святом на честь початку нового року. Вважалося, що цієї ночі духи предків роду, «діди», відвідують своїх живих родичів.[14] З образом «дідів» пов'язаний такий різдвяний атрибут, як дідух — обжинковий сніп, який урочисто вносився до хати перед вечерею.[12] Колядування зазвичай виконувалося хлопчиками та чоловіками, оскільки вони символізували «дідів», образ яких — це старі сиві чоловіки. В новіших традиціях дівчата й жінки також допускаються до колядування.[14]
Різдво Христове[ред. | ред. код]
Члени родини, що йшли на нічну церковну службу, зранку на Різдво вітали тих, які лишилися вдома, за чим слідувала спільна молитва та сніданок.[12]
Вранці 7 січня діє особливе вітання «Христос народився!», на яке відповідають «Славімо його!». У цей день заведено ходити до церкви на святкову молитву, а також ходити в гості до родичів. Оскільки піст закінчується, з 7 січня дозволяється їсти м'ясні та інші ситні страви.[11]
Колядники на Різдво носять з собою велику зірку, закріплену на палиці та покриту позолоченим папером. Вона символізує Вифлеємську зірку, що вказала на народження Ісуса Христа. Відвідуючи оселі, колядники просять дозволу заколядувати, а коли господарі погоджуються, співають колядки та розігрують жартівливі сценки, за які господарі дарують колядникам солодощі або гроші.[11]
Народні традиції[ред. | ред. код]
Колядування[ред. | ред. код]
Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватагу супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).[14] Для дітей і дорослих відомі окремі різновиди колядок. Окремо виділяються дівочі колядки.[12] На Поліссі відомі колядування для худоби (волам)[15].
Заходячи на подвір'я, колядники просять дозволу заколядувати і, коли господарі погоджуються, колядники починають виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівуються господар, господиня та їхні діти, зичиться їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід.[11]
На більшості території України сучасне колядування триває до Водохреща 19 січня. Проте на Київщині до середини минулого століття колядники ходили від хати до хати аж до свята Стрітення Господнього 15 лютого[15].
Немає коментарів:
Дописати коментар