03.01.2023

1. Дидактична гра  "Зимові свята"

https://youtube.com/watch?v=9qI9-fESopI&feature=shares

2. Казка "Сніговик і сніжинки"

https://youtube.com/watch?v=r38jaJ1ZmKQ&feature=shares

3. СХД  Ліплення "Сніговик"

https://youtube.com/watch?v=CuOvTqvTRKg&feature=shares

4. Інформація для батьків

Про традиції Різдва

До наших часів дійшла та частина традицій, які закріпилися у церковному вжитку. Початковим сенсом колядок і щедрівок був колективний обхід дворів, щоби примножити добро в кожній оселі. Люди вірили, що так програмувався щедрий урожай. Це були величальні поезії, в яких прославляли людину праці, а її просте житло, одяг і трапеза прирівнювалися до царських палат. Людина в цей час могла перебувати у дещо зміненій реальності. Усі святкові традиції в народі були спрямовані на творення якісно нового кращого часу. 

Цьому були покликані служити обряди, пов’язані зі стихіями, – водою, вогнем і землею. В багатьох регіонах України існували так звані очисні обряди, пов’язані з запалюванням живого вогню. Тому й зараз у оселях напередодні Різдва все прибирають, чистять. Також люди ходили до джерела, бо вважалося, що вода в колодязі змінюється: люди вірили, що вона може перетворитися навіть на вино.

Про святкування Різдва

Різдво – це час, коли звичні для нас речі набувають нових чудодійних властивостей. Ніч перед Різдвом, зокрема, була таємничим, містичним часом. У зв’язку з антирелігійною пропагандою і календарними реформами за останні сто років із різдвяними святами відбулися певні метаморфози. Після Різдва в питомо українській картині світу починалося творення нового простору з Новим Сонцем, народженим Спасителем. 

Вважалося, що зустрічати Різдво найкраще вдома. Спочатку кожна родина надсилала гостинці хрещеним батькам, дідусям, бабусям та родичам, які потребували допомоги. Перед вечерею господар обходив подвір’я та заходив до худоби. Люди вірили, що тварини в цей час наділені здатністю розмовляти. Відтак дійство продовжувалося всередині оселі – за столом. 

Різдво на теренах Гетьманщини святкували дуже пишно, урочисто, причому як у місті, так і в селі. Козаки на феєрверки під час різдвяних свят витрачали майже половину річного запасу пороху.

Про ялинку

Спочатку ялинка була різдвяним символом, що означає райське Дерево життя. Відповідно до вчення авраамічних релігій, після гріхопадіння та вигнання людини з раю Дерево життя став охороняти ангел із вогняним мечем та не пускав до нього нікого. Коли ж народився Христос, то відкрив двері раю знову. Тому ялинку прикрашають вогниками. 

Ялинка як вічнозелене дерево ще в давньогерманських племенах вважалася місцем проживання лісових духів. У ірландських племен було вірування, що духам треба принести жертву у вигляді серця і кишок ворога. Європа була християнізована у III столітті, і християнство весь час боролося з кривавою традицією. Саме тому зараз ми прикрашаємо наші ялинки стрічками й гірляндами. 

Перші ялинки, які з’явилися в українських оселях, це «християнські» дерева, увінчані Вифлеємською зіркою. Ялинки прикрашали, зокрема, й яблуками (нагадування про райські яблука та гріхопадіння). Тому це християнське свято має свою історію. 

Потім Різдво заборонили, започаткувавши святкування Нового року для дітей пролетаріату і «трудящіхся», витіснивши початковий символізм різдвяного деревця. Ялинка прийшла в оселі, де раніше ставили дідух.

Про святковий стіл

Під впливом сучасної культури традиції святкування Різдва дещо розширилися. Це стосується передусім частування. Ще в часи козацтва застілля були такими довготривалими й виснажливими, що після них інколи доводилося оговтуватися ледь не два тижні. 

12 страв, які й зараз готують на Святвечір, завжди були на столі. Найдавнішими з них є хлібні страви, пісні пироги, риба і тушкована капуста. Головним символом була кутя. Її як ритуальну страву готували в Україні в усі часи. Була традиція підкидати ложку куті до стелі: що міцніше вона прилипне, то багатшим буде новий рік. Щоб уберегтися від злих чарів і сил, на стіл клали часник. Діти за столом і під столом відтворювали звуки худоби і домашньої птиці, аби все це множилося у господарстві. Також на Святій вечері згадували тих, що відійшли у вічність, залишаючи їм частину наїдків. Відтак віряни йшли до храму на всеношну службу. 

І зараз люди намагаються поставити у свята на стіл все найкраще. На козацькі застілля з-за Чорного моря привозили вина і тропічні фрукти. Селянська родина ставила на стіл усе те, що було вирощене власноруч. Також обов’язковими були м’ясні вироби: ковбаса, шинка, печеня, сальтисон. Від цього вгиналися столи селян. Міські різдвяні наїдки були більш розмаїтими. Замість куті подавали білі булки, тому що пшеничний хліб вважали розкішшю. 

Про колядки і щедрівки

В українській сільській традиції ходили колядувати у перший день Різдва. Люди ділилися на гурти. В містах, де переважала приватна забудова, так само зберігалася традиція ходити колядувати до сусідів. 

У історичних документах можна знайти цікавий факт: студенти Києво-Могилянської академії ділили між собою вулиці Києва і заздалегідь визначали будинки, куди хто піде колядувати. Для них це була добра нагода заробити гроші та забезпечити себе провізією. 

Окрім народних, на Різдво виконували церковні пісні. В Україні багатоголосий піснеспів був дуже популярний. Ба більше, він зберігся навіть у радянські часи, коли багато церков були зачинені, але традицію цю плекали і далі. Також неодмінним атрибутом Різдва були вертепи. Вони прийшли до нас із Заходу. До їхньої релігійної тематики додавали сценки з життя українського селянства. Традиція вертепних дійств також збереглася, мали місце навіть атеїстичні дійства. Після проголошення незалежності у вертепі почали брати участь відомі політичні діячі, тож він набув політичного забарвлення. Різдво об’єднує Україну. Для прикладу, в Харкові з’явилося таке дійство, як парад вертепів.